Українська хімічна промисловість залишається стратегічним фундаментом аграрного сектору навіть у найскладніші роки. Основні обсяги азотних добрив формують два працюючі заводи холдингу OSTCHEM — Черкаський «Азот» і «Рівнеазот». У 2025 році вони разом випустили 1,571 млн тонн продукції, що покриває значну частину внутрішнього попиту, хоча імпорт продовжує зростати.
Галузь працює в умовах високих цін на газ, нестабільного електропостачання та тиску дешевого імпорту. При цьому вітчизняні виробники зберігають технологічну базу, здатну закрити потреби фермерів у аміачній селітрі, КАС і карбаміді за умови рівних ринкових правил.
Розуміння реальної картини виробництва допомагає аграріям планувати закупівлі, уникати низькоякісного імпорту та оцінювати довгострокові ризики для врожайності.
Від перших радянських цехів до воєнної адаптації
Будівництво Черкаського «Азоту» стартувало 1962 року, а перший аміак отримали вже 14 березня 1965-го. «Рівнеазот» дав продукцію 1969 року. Ці підприємства стали частиною загальносоюзної програми забезпечення азотними добривами зернових регіонів. До початку повномасштабного вторгнення сумарні потужності групи OSTCHEM перевищували 5 млн тонн на рік, а Україна входила до числа помітних світових виробників карбаміду.
Після 2014 року «Стирол» у Горлівці та Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» опинилися на окупованих територіях і фактично випали з ринку. Сьогодні вся вітчизняна азотна хімія тримається на двох майданчиках. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли фермери Полтавщини після зупинки Черкаського «Азоту» через пошкодження газової інфраструктури були змушені терміново шукати заміну в імпорті, і якість партії виявилася нижчою за заявлену.
Незважаючи на втрати, технологічні лінії залишилися сучасними. Агрегати аміаку А-3 і А-5 на Черкаському заводі, лінії КАС на обох підприємствах і грануляційні башти продовжують працювати з високим коефіцієнтом використання навіть при частих аварійних відключеннях.
Цифри 2025–2026 років: що реально виробляють
За підсумками 2025 року заводи OSTCHEM випустили 1 571 тис. тонн мінеральних добрив — на 12,7 % менше, ніж 1,8 млн тонн роком раніше. Черкаський «Азот» дав 1,017 млн тонн, «Рівнеазот» — 554,3 тис. тонн. Структура виробництва чітко відображає ринковий попит:
| Вид продукції | Обсяг 2025, тис. т | Частка, % | Зміна до 2024 |
|---|---|---|---|
| Аміачна селітра | 672,4 | 42,8 | −11,6 % |
| КАС | 539,17 | 34,3 | +6,4 % |
| Карбамід | 232,03 | 14,8 | −42,3 % |
| Аміак | 61,47 | 3,9 | −18,0 % |
Дані Group DF / пресслужба холдингу. Паралельно імпорт мінеральних добрив зріс до 2,94 млн тонн, з яких азотних — 1,77 млн тонн. Найбільші обсяги припали на карбамід (650,4 тис. т) і аміачну селітру (446,5 тис. т). Основні постачальники карбаміду — Азербайджан і Туркменістан.
Саме зростання частки КАС і скорочення карбаміду показує, як виробники адаптуються до реальних потреб ринку: рідкі добрива зручніші в логістиці та внесенні, особливо за нестабільної енергетики.
Хто виробляє і які потужності залишилися
OSTCHEM домінує в азотному сегменті. Одеський припортовий завод (державний) зберігає потужності з карбаміду та аміаку, але працює обмежено. «Дніпроазот» у Кам’янському продовжує випускати аміачну воду, карбамід і селітру. У комплексному сегменті активні «Сумихімпром», Тетра-Агро (Львівська область, потужність близько 30 тис. т NPK на рік) і Grossdorf (нові лінії на Вінниччині потужністю до 200 т гранульованих добрив на добу).
Проєктні потужності працюючих азотних заводів OSTCHEM дозволяють виробляти значно більше, ніж фактичні обсяги 2025 року. Середньорічне завантаження в останні роки рідко перевищувало 60–70 %. Причина — не відсутність попиту, а висока собівартість через газ і електроенергію в поєднанні з демпінговим імпортом.
Як працює технологічний ланцюг
Основа азотних добрив — синтез аміаку з природного газу за процесом Габера-Боша. Газ очищається, конвертується, азот повітря і водень реагують під високим тиском і температурою на каталізаторі. Отриманий аміак йде на виробництво азотної кислоти, а далі — аміачної селітри або карбаміду. КАС отримують змішуванням розчинів карбаміду і аміачної селітри в певних пропорціях (найчастіше 32 % азоту).
Сучасні лінії на Черкаському «Азоті» і «Рівнеазоті» використовують енергоефективні агрегати. У 2024–2025 роках холдинг інвестував у нову лінію КАС на «Рівнеазоті» потужністю 300 тис. тонн на рік і готує запуск модифікованої аміачної селітри АМС30 з додаванням кальцію та магнію. Такі продукти краще працюють на кислих ґрунтах і зменшують втрати азоту.
Що стримує галузь прямо зараз
Три головні фактори: вартість і доступність газу, перебої з електроенергією та неконтрольований імпорт. У 2025 році саме вимушені зупинки через пошкодження газової інфраструктури та шахедні атаки призводили до простоїв. Дешевий імпорт із Центральної Азії та окремих європейських країн створює ціновий тиск, за якого вітчизняні заводи не можуть працювати на повну навіть при наявності замовлень.
Для аграрія це означає ризик дефіциту в пікові сезони. Навесні 2026 року окремі регіони вже відчули брак аміачної селітри. За моїм досвідом роботи з господарствами Центральної України, ті, хто завчасно уклав контракти з українськими виробниками, отримали стабільні поставки, тоді як спотові закупівлі імпорту часто приносили продукт із заниженим вмістом азоту.
Поширені помилки при роботі з вітчизняними добривами
- Купівля «дешевшого» імпорту без лабораторного аналізу. Часто вміст азоту виявляється на 2–4 % нижчим за заявлений, а домішки підвищують ризик злежування.
- Ігнорування логістики КАС. Рідкі добрива потребують спеціальних цистерн і складів. Зберігання в звичайних ємностях призводить до розшарування.
- Очікування, що завод «повинен» дати товар у пік сезону без попереднього контракту. Виробники працюють під підтверджений попит і не тримають великі запаси.
- Змішування різних партій без урахування гігроскопічності. Особливо критично для аміачної селітри.
- Відмова від сертифікованих українських NPK на користь невідомих сумішей. Локальні виробники типу Тетра-Агро або Grossdorf мають реєстрацію в Державному реєстрі і гарантують стабільний склад.
Ці помилки коштують не лише грошей, а й втрати потенційної врожайності до 15–20 % на окремих культурах.
Питання, які найчастіше ставлять аграрії
Чому український карбамід майже зник з ринку?
Виробництво скоротилося через високу енергоємність процесу і конкуренцію з дешевим імпортом. Черкаський «Азот» випускає його в обмежених обсягах, орієнтуючись на підтверджені замовлення.
Чи здатні два заводи закрити весь попит на КАС?
Так. Спільні потужності з КАС дозволяють повністю забезпечити внутрішній ринок, але завантаження залежить від платоспроможного попиту і стабільності енергопостачання.
Що краще — аміачна селітра чи КАС у 2026 році?
КАС виграє за точністю внесення і меншими втратами азоту. Селітра залишається оптимальним рішенням для осіннього і ранньовесняного підживлення на важких ґрунтах.
Чи є ризик зупинки заводів у 2026–2027 роках?
Ризик зберігається через воєнні фактори та ціну на газ. Однак інвестиції в енергонезалежність і нові продукти свідчать про стратегічне бажання зберегти виробництво.
Чек-лист для перевірки якості українських добрив
- Перевірте наявність сертифіката відповідності та реєстрації в Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів.
- Запросіть паспорт якості партії з фактичним вмістом азоту, вологи та гранулометричним складом.
- Оцініть зовнішній вигляд: гранули мають бути однорідними, без пилу і злиплих грудок.
- Для КАС — перевірте щільність і відсутність осаду.
- Порівняйте ціну з імпортом не лише за тонну, а за кілограм діючої речовини з урахуванням логістики.
- Уточніть умови зберігання і терміни придатності — особливо важливо для гігроскопічних продуктів.
- За можливості проведіть експрес-аналіз у незалежній лабораторії перед масовим внесенням.
Дотримання цього списку зменшує ризики і дозволяє максимально використати переваги вітчизняного виробництва.
Що чекає галузь далі
Стратегія українських виробників — імпортозаміщення через якість і розширення асортименту. Запуск модифікованих форм селітри, збільшення потужностей КАС і можливе відновлення окремих ліній карбаміду за умови стабілізації енергоринку можуть змінити баланс. Для продовольчої безпеки країни збереження власного виробництва азотних добрив залишається критично важливим: без нього аграрний сектор потрапляє в повну залежність від зовнішніх постачальників і валютних коливань.
Фермери, які будують довгострокові відносини з українськими заводами, отримують не лише продукт, а й прогнозованість поставок у найскладніші сезони. Саме ця прогнозованість сьогодні стає одним із головних факторів успішного господарювання.
