Біла гниль, або склеротиніоз, — грибкове захворювання, яке викликає Sclerotinia sclerotiorum. Патоген уражає понад 500 видів рослин, від соняшнику та сої до капусти, моркви, томатів і декоративних культур. Характерний білий ватоподібний наліт і чорні склероції роблять хворобу легко впізнаваною, але важкоконтрольованою.

Склероції зберігають життєздатність у ґрунті до 8–12 років, тому інфекція накопичується навіть після коротких перерв у сівозміні. У вологі роки втрати врожаю на соняшнику можуть сягати 50–60 %, а на овочевих культурах у теплицях — до 80 %. Ефективний захист можливий лише за комплексного підходу, що поєднує агротехніку, біологічні та хімічні засоби.

Як виглядає біла гниль на різних рослинах

На сходах соняшнику, сої чи ріпаку підсім’ядольне коліно і корені розм’якшуються, покриваються білим нальотом і загнивають. Рослина втрачає тургор і гине. На дорослих рослинах розрізняють три основні форми.

Прикоренева форма починається з бурих мокрих плям біля основи стебла. У вологих умовах з’являється щільний білий міцелій, а всередині стебла формуються чорні склероції розміром від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Стебло трухлявіє, рослина в’яне і легко надламується.

Стеблова форма проявляється у середній частині стебла світло-бурими плямами, які швидко розростаються. У суху погоду тканина знебарвлюється, у вологу — покривається білим повстяним нальотом. Всередині стебла утворюються склероції, провідні пучки оголюються.

Кошикова форма на соняшнику найшкідливіша. На зворотному боці кошика з’являються світло-коричневі мокрі плями, тканина легко продавлюється. Міцелій проникає між насінням, формуючи сітку чорних склероцій. Насіння стає щуплим, олійність знижується на 10 %, кислотне число зростає в десятки разів.

На овочевих культурах (капуста, морква, огірки, томати) хвороба часто проявляється у сховищах. Коренеплоди й плоди покриваються білим нальотом, тканина розм’якшується і повністю згниває. На винограді інша біла гниль (Coniella diplodiella) вражає ягоди після механічних пошкоджень, але класичний склеротиніоз теж можливий на пагонах.

Ключова діагностична ознака — наявність чорних склероцій усередині уражених тканин. Якщо розламати стебло чи кошик і побачити ці тверді чорні утворення, діагноз майже напевно підтверджений.

Життєвий цикл гриба: чому склероції майже незнищенні

Sclerotinia sclerotiorum — сумчастий гриб. Основна форма існування в ґрунті — склероції. Це щільно сплетені гіфи, покриті чорною пігментованою оболонкою з меланіном. Меланін захищає від ультрафіолету, висихання та дії багатьох фунгіцидів.

Навесні або восени при температурі 7–15 °C і вологості ґрунту понад 40 % частина склероцій проростає міцелієм і безпосередньо заражає корені (підземний тип інфекції). Інша частина утворює апотеції — невеликі чашоподібні плодові тіла. З апотеціїв викидаються аскоспори, які вітром можуть розноситися на відстань до 2 км. Спори проростають на відмерлих пелюстках, пилку чи пошкоджених тканинах і далі проникають у здорові частини рослини.

Гриб виробляє ферменти, що руйнують клітинні стінки, і токсини, які спричиняють швидке в’янення. Уражена тканина стає джерелом нового міцелію і нових склероцій. Після збирання врожаю склероції потрапляють у ґрунт разом із рослинними рештками і чекають наступного сезону.

Саме тривале збереження склероцій робить сівозміну з коротким інтервалом неефективною. Навіть через 4–5 років частина інфекції залишається життєздатною.

Сезонність і регіональні особливості в Україні

Найбільш сприятливі умови для розвитку білої гнилі — температура 15–22 °C і відносна вологість повітря понад 80–90 % протягом кількох днів. У Лісостепу і Поліссі епіфітотії найчастіше виникають у червні–липні під час цвітіння соняшнику та сої, а також восени на овочевих культурах. У Степу ризик зростає в роки з аномальними опадами.

Станом на 2025–2026 роки через зміну клімату і насичення сівозмін олійними культурами (соняшник + ріпак + соя іноді перевищують 30–40 % посівних площ у деяких областях) інфекційний фон у ґрунті залишається високим. Фахівці відзначають, що біологічний поріг шкідливості кошикової форми — лише 5 % зруйнованих кошиків.

У теплицях і парниках біла гниль може розвиватися цілий рік при недостатній вентиляції та надмірному поливі.

Поширені помилки, які посилюють проблему

Багато городників і навіть агрономів допускають типові помилки, які лише підживлюють інфекцію.

• Залишати рослинні рештки на полі або в теплиці. Склероції легко зимують саме на них.
• Сіяти соняшник або сою після ріпаку чи бобових через 2–3 роки. Мінімальний інтервал має становити 6–8 років.
• Використовувати непротруєне або погано очищене насіння. Склероції часто потрапляють у посівний матеріал і стають первинним джерелом зараження.
• Застосовувати лише контактні фунгіциди після появи симптомів. На цій стадії гриб уже всередині тканин, і зовнішні обробки дають слабкий ефект.
• Загущувати посіви і не забезпечувати провітрювання. Застій повітря — ідеальне середовище для міцелію.

Ці помилки особливо небезпечні на присадибних ділянках, де сівозміна майже відсутня, а рослинні рештки часто компостують без термічної обробки.

Порівняння основних методів захисту

Ефективний контроль можливий лише за поєднання кількох підходів. Нижче наведено порівняння головних стратегій.

Дані узагальнені на основі рекомендацій фітопатологів і результатів виробничих випробувань в Україні та Європі (джерела: матеріали агрономічних видань і наукових установ).

Міні-кейс із практики

У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли на полі соняшнику в Черкаській області після трьох років поспіль вирощування олійних культур кошикова форма білої гнилі уразила понад 40 % рослин. Господарство застосувало лише одну обробку фунгіцидом у фазу зірочки. Втрати врожаю становили близько 1,8 т/га. Наступного сезону поле вивели під кукурудзу, восени внесли біопрепарат на основі Coniothyrium minitans і провели глибоку оранку. Через два роки, коли знову посіяли соняшник, ураження не перевищило 4 %.

Цей приклад показує, що хімія сама по собі не вирішує проблему — потрібна робота зі склероціями в ґрунті.

Коли можна впоратися самому, а коли варто звернутися до фахівця

На невеликій присадибній ділянці або в теплиці початківець може самостійно:

• видалити й спалити уражені рослини;
• знизити вологість і покращити вентиляцію;
• обробити біопрепаратами або дозволеними фунгіцидами на ранніх стадіях;
• дотримуватися сівозміни навіть у межах кількох грядок.

Звертатися до агронома чи фітопатолога варто, якщо:

• ураження охопило більше 10–15 % площі на польових культурах;
• хвороба повторюється щороку попри сівозміну;
• потрібно підібрати схему захисту для великих масивів соняшнику чи сої;
• є підозра на резистентність патогена до використовуваних препаратів.

Професійна діагностика (мікроскопія склероцій і міцелію) дозволяє відрізнити білу гниль від сірої гнилі (Botrytis) або вугільної гнилі, які мають схожі симптоми.

Питання, які найчастіше ставлять

Чи можна врятувати вже уражену рослину?
На ранніх стадіях — частково. Уражені частини видаляють із захопленням здорової тканини, зрізи обробляють фунгіцидом або сумішшю крейди з марганцівкою. Сильно уражені екземпляри краще знищити.

Чи допомагає вапно чи зола?
Вони можуть трохи підсушити поверхню ґрунту, але на склероції майже не діють. Основний ефект дають біологічні препарати-паразити.

Чи передається біла гниль через насіння?
Так. Склероції та міцелій можуть бути в насінні. Тому обов’язкове очищення і протруювання.

Чи безпечні біопрепарати для бджіл і людини?
Препарати на основі *Coniothyrium minitans* вважаються безпечними і дозволені в органічному землеробстві.

Скільки років потрібно чекати, щоб повернути соняшник на поле?
Оптимально 7–8 років. Мінімум — 4–5, але з обов’язковим застосуванням біопрепаратів і глибокою обробкою ґрунту.

Чек-лист самоперевірки перед сезоном

1. Перевірте історію поля: чи були тут соняшник, ріпак, соя або овочі останні 5–6 років.
2. Огляньте насіння на наявність чорних склероцій.
3. Заплануйте протруювання і, за можливості, внесення біопрепарату восени.
4. Передбачте широкі міжряддя і помірну густоту посіву.
5. Підготуйте фунгіциди з діючими речовинами з групи SDHI (боскалід, флуопірам) для обробки у фазу цвітіння.
6. Після збирання обов’язково знищіть рослинні рештки і проведіть глибоку оранку.
7. Ведіть облік ураження щороку — це допоможе прогнозувати ризики.

Біла гниль не зникає сама. Але системна робота зі склероціями, правильна сівозміна і своєчасний захист дозволяють тримати її під контролем навіть у роки з високим інфекційним фоном.